alexbard: (Me in InfraRed)
Я працюю у Москві, тож віддалений від основних подій, але мене колеги в принципі розпитують, що ж коїться.
Цікаво, що вони постійно сповзають на розмови про "руку америки", але це вже не нова пісня.
А от що було набагато цікавіше - відбулося сьогодні.
Я вчора перепостив на своїй сторінці у Facebook відео зі знущаннями беркутівців над захопленим (затриманим його неможна вже назвати, це фактично полонений) активістом з Майдану.
До мене сьогодні підійшов наприкінці дня колега із сусідньої компанії (у нас "shared office" між компаніями, що входять до однієї групи), й сказав, що йому довго не було зрозуміло, що ж у Києві відбувається, але після того, як він побачив це відео, він сам готовий піти на Майдан і боротися за свободу, бо всі крапки над "і" це відео розставило.
Це була єдина людина. З якою я навіть не дуже багато обговорював усю цю ситуацію.
І цей колега - вірменин.

І ще одна риска. Я працюю в офісі дуже великої високотехнологічної корпорації. Власне з цією роботою й був пов'язаний переїзд до Москви.
Керівник у мене експат, доволі своєрідна людина, бо походить з Перу, хоча й виріс у італійській родині.
Майже всі москвичі постійно обурюються тим, як він веде справи. Найпозитивніше все сприймаю я і ще один колега, якого взяли на роботу у серпні.
Він росіянин. Він молодий. Йому ще дуже багато чому треба навчитися, набратися досвіду.
Але є дуже характерна риса: він так само хоче емігрувати, як і я.
alexbard: (Me in InfraRed)
Цікаво спостерігати мені за моїми московськими колегами. Самі вони мені постійно розповідають і намагаються довести, як у Москві жити добре, яке це класне місто.
І в той же час, щиро розповідають про свої відпустки, що провели за кордоном, як там класно, і яка Москва жахлива...
Хоча б послідовними були.
alexbard: (Me in InfraRed)
Сьогодні не зміг заїхати машиною на парковку бізнес-центру при готелі, де знаходиться наш офіс. Єдиний проїзд, через який можна було заїхати, було повністю перекрито поліцією.
Виявилося, що надалі я буду проїжджати до своєї роботи вулицею Уго Чавеса :)
alexbard: (Me in InfraRed)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] pavel_begichev в О деле Семченко…

Меня просили высказаться уже неоднократно. А я ждал, пока уляжется первая истерика…


Ну действительно, кому же и высказываться как не мне. Всё же мы служим с Александром Трофимовичем в одной церкви, мы коллеги-пасторы. К тому же я его знаю уже 6 лет и работал в координационном совете ВСЕХ с 2008 по 2012 годы. С другой стороны я уже давно не завишу от него материально и не являюсь его подчинённым.


И сейчас, я знаю обо всей этой истории не понаслышке. К Семченко пока можно приходить в гости (я не фигурант дела, поэтому мне можно). Сегодня я его посетил. Мы помолились вместе, поболтали о том, о сём.


У меня даже есть уникальный кадр, которого нет пока ни у кого.


Вот нога А.Т. Семченко в специальном браслете, который навешивают всем, находящимся под домашним арестом.


IMG_6710


Теперь, собственно, что я имею сказать.


Все эти годы я знал Семченко как человека, который поразительно мало думал о себе и своём личном обогащении, поэтому весть о том, что Трофимыч похитил 90 миллионов я воспринял со смехом. Человек, который помог сотням людей, который не мог донести до дома наличные деньги в кошельке, отдавая их подчас случайному просителю, никогда не присвоил бы себе ничего чужого. Человек, который много лет хранил веру во Христа и в перемены к лучшему в России мог стать только жертвой интриг, но не главным интриганом. Человек, который в советские годы отсидел за свою религиозную деятельность не станет на склоне лет размениваться на мелочи и губить репутацию.


Ну это, как если бы мне сказали, что доктор Рошаль на самом деле опасный маньяк, который на работе оперировал детей, а по вечерам в свободное время резал беспризорников по подворотням.


А ещё обидно, что наши СМИ, похоже, рассчитаны на совершенных идиотов. Если все акты подписаны и работы приняты, то как мог Семченко украсть деньги, а работы не выполнить? Под дулом пистолета что ли он заставлял подписывать эти акты? Или вступил в преступный сговор с государственными заказчиками? Тогда почему не судят и заказчиков и тех, кто принимал работу?


Я слабо разбираюсь в бизнесе, но мне почему-то кажется, что в любой бизнес-схеме современной России есть возможность возбудить подобное дело. Назначить какие угодно экспертизы и получить любые результаты. Было бы желание. Учесть все тонкости перемещения денежного потока невозможно, поэтому следственным органам предоставляется слишком пространное поле для фантазии и сбора “доказательств” на любой вкус и цвет.


Любого бизнесмена в нашей стране можно смело хватать, цеплять на ногу браслет или сажать в КПЗ…


(Кстати наши доблестные СМИ как-то “забыли” упомянуть, что прежде чем посадить под домашний арест 65-летнего старика, недавно перенесшего тяжёлый инсульт, его двое суток продержали на Петровке, 38, о чём я узнал от родственников Семченко)


Кстати, совершенно неожиданным образом хорошо по этому поводу высказался Ю.К. Сипко, чем почти полностью реабилитировался в моих глазах.


Вся деятельность Семченко не в углу происходила. Но поражает то, что в качестве обвинения берутся дела восьмилетней давности. Практически развалилось дело по поводу Малого Театра, нашли неких недругов, недовольных деятельностью Трофимыча в Большом. Думаю, что кто-то либо позавидовал Александру Трофимовичу или хотел сам нажиться, да Семченко помешал. Нашлись у такого обиженного высокие покровители и машина завертелась: развалится дело Большого Театра, зацепятся за дорогу Москва-Минск и т.д.


Кем конкретно инспирирован заказ, не скажу, не знаю. Знаю, что были у Александра Трофимовича недоброжелатели из-за его поддержки портала Credo.ru


Кому-то не нравилось то, что он пытался легитимизировать религиозную деятельность протестантов в России, представляя их интересы в высоких сферах. Апологеты фрунта и религиозного единообразия носят большие погоны и довольно могущественны.


Кто-то заявляет, что в деле нет религиозной составляющей. Как знать… Только в таком случае довольно странно, что во всех СМИ муссируется тот факт, что Семченко “баптист” (кто-то из баптистов поспешно уже от него открестился), епископ, евангелик и т.д.


А СМИ только дай повод. Распишут в красках, не гнушаясь ложью. Только ленивый не пеняет Трофмычу на то интервью, которое переврала Комсомольская Правда, якобы Семченко признался, что нанимал бандитов, чтобы бить защитников химкинского леса. Остаётся только пожалеть людей, которые поверили явной газетной утке и источником познания Истины сделали газету с названием (вы только вдумайтесь) “Комсопольская Правда”!


Что взять с беспринципных людей? Я готов к дальнейшим провокациям. Например, завтра на богослужение могут прийти бесчестные и лукавые люди, чтобы сорвать молитву и проповедь. Но это ничего, мы помолимся за несчастных с промытыми мозгами. Те кто не верит Богу, в конечном счёте будут верить кому угодно…


А вот за некоторых единоверцев мне стыдно. Кто-то не прочь поплясать от злорадства, вспомнив какие-то старые обиды, торжественно воздевая указательные персты к небу! Кто-то банально трусит, говоря, что лично он сам, дескать, очень даже “за” Трофимыча и в тайной комнате о нём непременно помолится, но вот высказаться, рассказать о том добре, которое получил в своё время — увольте!


Слава Богу, что не все таковы.


Координационный совет ВСЕХ высказался в защиту Семченко.


Очень хорошее письмо написал вице-президент СЦЕХ Л.В. Картавенко. Оно пока не опубликовано, а разослано по нашим церквам. Я его помещаю под катом. И не буду повторяться, пересказывая мысли, изложенные в этих документах.


А свою нехитрую мысль хочу законить так: не спешите верить сплетням, даже транслируемым на федеральных каналах.


Прочитать оставшуюся часть сообщения » )
Дорогие братья и сестры, Приветствую вас именем Господа нашего Иисуса Христа!

Мир Вам!

Как многим из Вас уже известно из светских СМИ электронных и печатных, 11 июня 2013 года произошло задержание нашего брата и служителя, генерального секретаря ВСЕХ, Президента СЦЕХ, пастора Александра Трофимовича Семченко и предъявлено обвинение по работам на Большом театре в Москве. В течении последнего года шла работа по другому делу, но ситуация резко изменилась за день до вылета в США, в одни из Университетов, которые приняли решение о вручении почетной степени доктора богословия Александру Трофимовичу.


Координаторы ВСЕХ и московские пасторы собрались в экстренном порядке для молитвы и размышления о наших действиях в сложившихся обстоятельствах. Считаем, что одна из причин задержания – это активность А.Т.Семченко в представлении евангельского протестантского сообщества перед властью, консолидация евангельских сил, а так же правозащитная деятельность в отношении многих случаев правонарушений в адрес евангельских церквей в стране. Экономический вопрос повод для действий. Все события с Большим театром были известны и ранее всем структурам, но только сейчас возник вопрос о финансах. Во вторник следователи проводили санкционированный обыск в квартире Александра Трофимовича, в его доме в садовом товариществе, который СМИ назвали ” коттеджем” ( бедному фотографу пришлось с самой земли фотографировать этот дом, чтобы он показался больше), и в его кабинете, при этом без всяких санкций провели обыск в офисе СЦЕХ. Вся эта ситуация напоминает тридцатые годы прошлого столетия, когда “за веру” не сажали в тюрьмы, для этого находились другие статьи типа” за антисоветскую пропаганду или незаконное частное предпринимательство”.


Сегодня мы посетили Александра Трофимовича на дому, где он находится под домашним арестом. Коленопреклоненно помолились вместе с ним нашему Небесному Отцу, передали ему приветствия и молитвенно поддержали его супругу Любовь Петровну, и детей.


Наше служение продолжается и в это время испытаний. Ни одно календарное событие не отменяется в служениях.


Призываю Вас  присоединиться в молитве за Александра Трофимовича и его семью, а так же за СЦЕХ и церковь на Шелепихе, где он является старшим пастором.


Будем информировать Вас по развитию всех событий. Молитесь о нас, координаторах ВСЕХ в Москве, о Божьей мудрости в этом водовороте событий.


Вице президент СЦЕХ

Картавенко Леонид.

blog.begichev.info


alexbard: (Me in InfraRed)
Цікаво, на чому грунтується широко розповсюджений серед росіян міф про те, що Шевченко писав російською мовою, а потім його "Кобзар" був перекладений українською?
Так, у нього є й вірші російською. Але не дуже багато. І не визначальні. Але ж це не означає, що українською він НЕ ПИСАВ...
alexbard: (Me in InfraRed)
Після поїздки додому, оскільки їхав автомобілем до Білгорода, було цікаво подивитися коротко на історію тих міст, через які проїжджав. А це, після Білгороду - Курськ, Орел, Тула, маленькі містечка Фатєж, Кроми, Мценськ, ще купа маленьких сел і селищ з дуже цікавими назвами. Така собі "російська глибинка".
Так от. Що не відкрию - майже всі ці землі до кінця 15 ст. входили до Великого Князівства Литовського і лише з часом були тим чи іншим чином приєднані Московським Князівством. Здебільшого завойовані й відбиті в Литви.
От вам і "ісконно русскіє зємлі".
alexbard: (Me in InfraRed)
Сьогодні зітнувся з ситуацією, яка трохи кумедна, але яку можна й на користь повернути, якщо правильно підійти.

Треба було оформити від мого імені згоду на перетин кордону моєю дружиною разом з дітьми. Тобто дружині дозвіл на перетин кордону України не потрібен. А от якщо вона дітей везе сама, без мене, то згідно нашого <strike>дебільного</strike>найгуманнішого законодавства, треба, щоб у неї була письмова нотаріально оформлена згода від мене. Причому в обидва боки.

Так от. Нотаріуси в Росії вимагають перекладу всіх українських документів російською мовою. У мене був такий переклад дитячих свідоцтв про народження, причому нотаріально засвідчений, але робив я його в Харкові. Навіть тут трохи зачепили, що треба було в Росії переклад робити, бо ж печатка харківського нотаріуса й та українською, а вони, бач, не розуміють.
Врешті, проблеми не було, хоча як на мене - це трохи дурість. Бо є переклад, нотаріально засвідчений, з печаткою. Що ще треба?
То вже просто казуси старої радянської системи, де презумпції невинності не було в принципі. Ну хіба що на папері.

Але. Я згоден платити за переклади навіть печаток з української на російську, аби ж вони лише не казали, що "нєт такова язика, ета всьо адін язик, і єсть малорасійскій діалєкт".

От вам! Їжте! Якщо вимагаєте перекладу в офіційних установах - значить є мова!
alexbard: (Me in InfraRed)
По роботі доволі часто доводиться виконувати представницькі функції. Та фактично вся работа - суцільне представництво.

От і сьогодні був один захід. Прес-сніданок, де про новинки розповідали.

Чесно кажучи, хотілося зробити виступ значно краще, але за суцільним перевантаженням просто ніхто нормального часу на підготовку не дає. Щось мене це вже починає трохи напружувати. Бо знаю як і хочу зробити якнайкраще, але іноді таке враження, що ніхто не хоче робити краще :).
Авжеж, облишу це, бо то вже прояви перфекціонізму, на який періодично страждаю.

Отже, ось:

Электрика всевидящее око

alexbard: (Me in InfraRed)
Судячи з того, що дамочка написала мені у відповідь на мій коментар, вона трохи оклигала від того, як на неї всі накинулися, й почала огризатися.

http://marinni.livejournal.com/905066.html?thread=22060394&#t22060394

От тільки після середнього градусу коментарів щось усе це слабенько виглядає. Тому навіть не буду нічого їй відповідати, бо сенсу немає. Вже зустрічав я таких "кримчан", для яких всі біди на світі через існування України.
А цю дамочку можна було б пожаліти, але нема бажання. Вона сама себе судить.
У мене був період, коли була велика образа на багатьох людей, але якби в тому періоді залишився - то так би нічого далі й не зміг робити. А коли сенс життя полягає в тому, щоби бризкати отрутою на всі боки, та ще й підганяти під це ідеологію "ето я спєциально тролліла, чтоби бидло отвалілось" - то це скоріше схоже на старенький радянський мультик, де "А баба Яга  - протів!".
Як казав колись наш викладач математичного аналізу, вища освіта та знання розуму не додають.
Щиро шкода, бо пости про історію костюму в неї були цікаві.
alexbard: (Me in InfraRed)

От цікаво, дивишся - начебто розумна людина. Ну зі своїми якимись бзіками, але в кого не буває. А так - і освіта, й життя начебто дозволило досягти того, що хотілося, повагу людина має... Аж от лише трохи питання України торкнеться - і все це кінчається. З'являється звичайнісінький такий собі МОСКАЛЬ, який потім ще питає "Да за что же ви так русскіх-то нєнавідітє?!"...

Тут початок
http://marinni.livejournal.com/904923.html

А ось тут вже "Остапа понесло"

http://marinni.livejournal.com/905066.html

alexbard: (Me in InfraRed)
Сьогодні відвідав учбовий і сертифікаційний центр з неруйнівного контролю при Технічному університеті ім. Баумана - СертиНК (www.sertink.ru). 
Поспілкувався з керівницею напрямку теплового контролю. Обговорив можливе співробітництво й можливість участі в навчальному процесі. Водночас трохи потеревеніли взагалі про стан теплових методів неруйнівного контролю, про методики, публікації, що були в Росії й в Україні. Я поділився своєю колекцією літератури. Показав нещодавні українські галузеві видання. Зокрема щодо контролю електричного обладнання. Було вже шість років тому непогане видання учбово-методичного посібника з діагностики електричного обладнання.
Жінка оцінила те, що в Україні було зроблено. Навіть висловилась, що от в Україні щось змінюється, а в Росії якось застигло.
Для мене зараз інше цікаве. Після того, що я спостерігав в Україні, мені здається, що це в Росії зараз щось змінюється, а в Україні застигло. Хоча насправді це суб'єктивно все. Бо я ще просто намагаюся обізнатися в усьому. Тому багато чого здається новим.
Але так, деякі речі і вдома непогано розвивалися. Тож не соромно показати, хоча й не свої наробки :).
alexbard: (Me in InfraRed)
На Святвечір нарешті вдалося виконати наступний етап мого особистого невеличкого тепловізійного проекту.
Є такий задум. Оскільки я зараз в Росії, часто подорожую по роботі, і часто маю при собі тепловізор, то і задля себе і задля рекламних цілей зробити серію тепловізійних знімків різних цікавих і визначних місць. Просто гарні картинки.
Вчора ввечері я відвіз подругу моєї дружини, що приїздила до нас погостити на Новий Рік, на вокзал, бо їй треба було вже повертатися додому.
Потім від Курського вокзалу поїхав з дружиною до центру, керуючись навігатором. Той завів мене аж майже на Червону площу, де я нахабно розвернувся на Площі Васильївський Узвіз перед самим Кремлем і Собором Василія Блаженного, виїхав на Великий Москворецький Міст і поїхав на острів. Машину я залишив на паркінгу біля Болотної площі. Дивно, незважаючи на доволі велику кількість машин цієї ночі, що було зрозуміло, бо народ подався до храмів Різдво зустрічати, але паркінг в самому центрі неподалік від Кремля був вільний. При цьому узбіччя вулиць переважно були зайняті. Воно з одного боку зрозуміло, бо за паркінг платити треба, а так можна й безкоштовно стати. Проте не хочу ризикувати, бо машина корпоративна, та й якщо за якісь порушення доведеться машину витягувати - на роботі не зрозуміють. Політика compliance американської транснаціональної корпорації: маєш бути святішим за Папу Римського :).
Тож вийшли ми Фалєєвським провулком до Софійської набережної й трохи прогулялися, періодично зупиняючись для того, щоб зробити деякі знімки. Знімки я робив фотоапаратом і тепловізором. Фотоапаратом робив трохи поспіхом, тому на жодну художність не претендую. Скоріше своєрідна хроніка. А тепловізійні знімки цікаві самі по собі. До того ж оскільки є обмеження пов’язане з розміром приймача випромінення (в наших тепловізорів поки що максимальний розмір 320х240), то робив багато знімків, щоб потім зібрати їх у єдині кадри.
Дивитися далі... )
alexbard: (Me in InfraRed)
Сьогодні був з дітьми в Московському зоопарку.
Чесно кажучи, не вражений зовсім.
У моєму власному рейтингу є деякі знакові речі для зоопарків. Так, наприклад, я дуже поважаю зоопарки, які мають пінгвінів. Але тут навіть це не врятувало :).
Можлиов, просто зима й більшість вольєрів зачинено, а звірі в закритих павільйонах.
Але після цих відвідин зрозумів, що Харківський зоопарк - насправді дуже непоганий. В ньому затишно навіть взимку. Хоча він і менший за розміром. Але якийсь трохи цілісніший.
Ну і звісно ж, у порівнянні з Празьким зоопарком, Берлінським зоопарком, Віденським зоопарком (тим, що в Шонбруні) - Московський якось кволо виглядає.
Тобто я очікував набагато більше, навіть зважаючи на те, що це проапгрейжений радянський зоопарк.
alexbard: (Default)
Коли вилітав з Єкатеринбургу, то зателефонував до служби таксі, з якою є угода в моєї фірми. Проте, там одразу відповіли, що вільної машини може не бути. Я попрохав, щоб принаймні повідомили, коли прилечу, на що очікувати. Добре, що одразу попередили, що не гарантують машину.
Тож коли прилетів до Домодєдова, зателефонував - виявилося, що машин немає.
Отримав багаж, вийшов. Мене одразу "прийняли" "бомбіли". Пішов до стійки замовлення таксі. Там теж сказали, що вільних машин немає.
На мене одразу накинулися місцеві "бомбіли" з пропозиціями своїх послуг: "Паєхалі, в очєрєді стаять нє будєшь, бистро давєзьом".
Я їх теж неввічливо проігнорував. Навздогін почув вигуки "О! Нємой пашол" у супроводі традиційних висловів російською мовою, коли хтось висловлює своє глибоке обурення :).
От цікаво, як вони сподіваються отримати нормальних клієнтів, коли в них таке ставлення до споживача? До того ж всюди по аеропорті розвішані плакати з закликами не користуватися послугами "приватних таксистів".
Вийшов з аеропорту, пішов, сів до Аероекспресу. Вже з потягу замовив таксі від Павелецького вокзалу. Звідти вже машини були в наявності.
Коли зустрівся з таксистом біля вокзалу - ми трохи розминулися, то спитав його про "пробки", через які не було машин в Домодєдово. Він сказав, що щойно приїхав з Домодєдово, а там зараз просто немає машин. Ну а дівчата-диспетчери мають щось пояснити, щоб не викликати обурення. Проте як на мене пояснення, що немає вільних машин - цілком нормальне.
Доїхали за годину додому. Одинадцята ночі - а в Москві в п'ятницю ще не всюди пробки розсосалися. Особливо на виїзді з міста. Шалене місто. Й шалений день - п'ятниця.
До речі, вартість поїздки на таксі для моєї компанії складе близько 900 рублів, що зважаючи на загальну відстань, яку доводиться проїхати - більше 30 км - цілком нормальна ціна.
Тож не таке вже дороге московське таксі, якщо користуватися послугами нормальних перевізників. Одна проблема, знайти таких буває важкувати.
А "бомбіл" треба виживати з ринку як клас. Простим способом: голосувати грошима. Тобто принципово не користуватися їхніми послугами. Зараз на вокзалах і в аеропортах часто можна зустріти об'яви з рекламою служб таксі або навіть диспетчерські стійки. Досвід показує, що там навіть за найневідповідальніших перевізників ризик набагато менший, ніж з "бомбілами".
Хоча, з іншого боку, мені прикро спостерігати, що в Росії майже немає малого бізнесу. І ставлення до "ІП" - як за радянських часів до спекулянтів. Хоча багато хто, працюючи десь, і має зареєстроване на себе "ІП" з якимось невеличким обертом. Отака амбівалентність :).
Проте, з таксі я поки що не спостерігаю нормальних дрібних приватних перевізників. І це погано насправді. Навіть не зважаючи на те, що я в цьому дописі сам закликаю "знищити" саме приватних перевізників. Але тут саме та сфера, де має бути державне регулювання. Хоча, нажаль, тут теж, якщо держава кудись втручається - то краще б вона цього не робила :).
alexbard: (Default)
Минулого тижня був у Казані. На виставці. Тема - нафта й газ. Треба було засвітитися.
Місто справило приємне враження не дивлячись на те, що у підготовці до Універсіади наступного року все місто перерите. Згадав наші муки через підготовку до кубку Євро.
Власне кажучи, деякі центральні райони - відверто як після бомбардування. Асфальту немає зовсім. Комунікації оновлюють. Воронки й канави. Везли мене й колежанку на джипі, біля Міністерства економіки - повернули назад, бо далі можна було їхати лише на танку. Знаково!
Але якось доволі позитивно все це сприймається. І саме місто справило позитивне враження. Ціни нижчі від московських та й може від тих, що я по Росії зустрічав. Натомість по свідченням місцевих колег (дистриб'юторів), зарплатні доволі пристойні. Хоча й не дуже високі. Відповідають середньостатистичним показникам.
Як сказав директор фірми, яка власне й виставляла нашу продукцію на виставці, тут свої олігархи, така собі держава в державі, тож воно якось іде й відрізняється від решти Росії.
Теж згадав москалів. Тут їх теж не люблять.
Тут же ж почув про Крим: "Мы в прошлом году ездили туда отдыхать, так попытались распросить дорогу в Симферополе, нам не ответили. В маршрутке пытались узнать, где нам выходить, нам тоже не ответили. Это потому что мы по-украински разговаривать не умеем? Одна женщина нам помогла, у водителя маршрутки на ломаном украинском спросила, он ей ответил, она тогда нам объяснила".
Я ледь не зареготав, коли це почув. Пояснив, що Крим це шалено українофобський регіон і скоріше там можна нарватися на неприємності, якщо будеш українською звертатися до когось. А щодо того, що їм не відповіли - сказав, що банальне хамство, якого всюди вистачає. Запросив до Львова. Ну і до свого Харкова :).

Була можливість побавитися з тепловізором. Тож деякі цікаві об'єкти навіть запанорамив. Заодно відпрацьовую складання панорам з тепловізійних зображень. Hugin просто тішить. Навіть не очікував, що настільки гарно такі відносно складні для склеювання об'єкти обробить.

Тож ось що вийшло

Kul-Sharif

Мечеть Кул-Шаріф. Свого часу більшовики її зруйнували, зараз її начебто відбудували в казанському кремлі знову. Але місцеві все одно вважають новобудовою. Але мечеть дуже ефектна.
Дивитися далі... )
Вибачаюся наперед, що картинки не оптимізував, але вже не до того було :).
alexbard: (Default)
Сьогодні вранці вибралися з дружиною до церкви на зібрання.
Коли йшли на електричку, то проходили по переходу повз двох молодиків, що розмовляли не російською мовою. Не знаю, чи то з Кавказу вони, чи ще звідкись, але матюкалися вони чисто російською. При цьому окрім матюків жодного російського слова від них не чутно було.
От і виходить, що найсильніша річ, яку російська культура має - то матюки. Бо навіть ті, хто російською не розмовляють, але матюкаються російською.
З сумом згадую смачну українську лайку, яку іноді чув в дитинстві...
От дивно, матюки саме з російською розповсюджуються.
alexbard: (Default)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] reznichenko_d в Имперский шовинист Навальный


Русские имперцы, советские имперцы, и все подобные товарищи в массе своей – хорошие, душевные ребята. Они искренне хотят всем украинцам (кроме западных) добра. Хотят, чтобы восточные границы Украины проходили по побережью Тихого океана. Хотят, чтобы украинцы покупали газ по внутрироссийским ценам. Чтобы украинцы приезжали в Москву, занимали там большие государственные должности, руководили мировой державой, а не рядовой восточно-европейской. Они, в конце концов, считают украинцев русскими, а это не абы какая честь.

И упрямое нежелание принимать все эти блага они считают либо бараньим фанатизмом, либо результатом иностранных диверсий и промывания мозгов, потому что не может нормальный человек только ради права называться каким-то «украинцем» добровольно отказываться от стольких очевидных выгод.

«Ну что ты уперся в свое В УКРАИНЕ, глупенький? Ну почему В?..» - как бы ласково спрашивают русские имперцы, оглаживая украинца, будто коня по холке. Кормят с рук сахаром, терпеливо слушают его дикое фырканье. «Ну, я же тебе зла не желаю», - приговаривают они, - «Разве плохо, когда прозрачные границы и не надо по шесть часов стоять на таможне?..»

Украинец фыркает и нервно прядет ушами. Чует подвох.

…Ты хочешь торчать по шесть часов на границе? – Нет. – Ты хочешь платить пошлину за каждую провезенную в Россию пачку сигарет? – Нет. – Ты хочешь экономических войн с углеводородным монополистом? - Нет… - Вот и мы не хотим!.. (широкая братская улыбка)

…Если украинцы будут иметь равные шансы на поступление в московские ВУЗы, разве это плохо? – Нет… – Разве не лучше, если в наш глобальный век информационное пространство Украины не будет ограничено одним национальным хутором, но будет частью огромного информационного моря? – Нет. – Разве ваши крупные города не говорят по-русски? – Говорят… - Так почему бы не сделать русский вторым государственным?........

Наконец понимая, куда стелет русский имперец, украинец злобно взбрыкивает: «В Україні!», - и у русского имперца кончается терпение, – «Бандеровец! Ополяченный ублюдок! Американская подстилка! Газ по 700, сволочь!»

Русский имперец искренне не может понять, в чем тут загвоздка.

Помню, на киевском концерте Жанны Агузаровой певица, извиняясь за опоздание, с диким московским акцентом сказала публике: «Дякую, що ви мене дочекалися!» В ответ богема, столичные хипстеры, модники, не одно поколение как русифицированный «креативный класс» взревел от восторга. Что за мистика?


а відповідь давно відома )

November 2015

S M T W T F S
123456 7
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 06:55 am
Powered by Dreamwidth Studios