alexbard: (Me in InfraRed)
Ось таке нарешті зібрав. Напередодні Великодня.
Це вхід до Голгофи й Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Як він виглядає через тепловізор.
Цікаво, що ззовні сонце все нагріває, тому створюється теплова картинка. А всередину потрапляє лише розсіяне сонячне світло. Тому всередині все каміння має дуже однорідну температуру й тепловізором майже нічого не видно, окрім людей, що приходять до цього місця.

IR009771 - IR009832_12

Головне, що я виніс з відвідин цього місця, так це те, що Його там вже нема. А є лише те, що розбудували навколо. І є люди, що приїхали відвідати це місце. І церкви-церкви-церкви різних конфесій, що відігравали й відіграють роль музеїв. Але Його там вже давно нема. Бо Він воскрес!

Христос воскрес!
alexbard: (Me in InfraRed)
Після поїздки додому, оскільки їхав автомобілем до Білгорода, було цікаво подивитися коротко на історію тих міст, через які проїжджав. А це, після Білгороду - Курськ, Орел, Тула, маленькі містечка Фатєж, Кроми, Мценськ, ще купа маленьких сел і селищ з дуже цікавими назвами. Така собі "російська глибинка".
Так от. Що не відкрию - майже всі ці землі до кінця 15 ст. входили до Великого Князівства Литовського і лише з часом були тим чи іншим чином приєднані Московським Князівством. Здебільшого завойовані й відбиті в Литви.
От вам і "ісконно русскіє зємлі".
alexbard: (Me in InfraRed)
Я полегшав нарешті.
Аж на два автомобілі.
Хоча обидва й були вже зовсім не новенькі, але своє відпрацювали вправно. На одному свого часу доїхав аж до Берліну й Відня. На другому встиг лише Україною покататися, але теж у нових для себе місцях побував.
Коли минулого року перебрався до Москви, де надали службовий автомобіль, то постало питання продажу тих, що були в мене, бо переганяти їх до Москви й переєстровувати не мало аж ніякого сенсу, бо службовий класом вищий і новий. І оплачується компанією. А для моїх особистиї - з огляду на їх вік - перереєстрація від'їла б значний шмат їх вартості.
Тож стояли тут в Україні й чекали на своїх покупців.
Уже навіть якось не сильно сподівався на те, що швидко продадуться, то навіть на нинішні вихідні почав плани будувати, щоб якийсь із них використати для подорожі Україною. Бо на службовому додому наша митниця не пускає.
Бачте, громадянам України неможна тимчасово ввозити до України орендний автомобіль. А громадянам Росії можна. Тому цього разу моя службова машина залишилася в Білгороді, а до Харкова я вже далі діставався звичайним транспортом.
Проте, цей допис не про це.
Нарешті минулого тижня забрали один автомобіль. А вчора вже віддав другий. Тож тепер я дуже легкий. І як не дивно, з Україною стало менше зв'язків. Якщо раніше можна було б приїхати й поїхати мандрувати, то тепер вже буду мандрувати або Росією або Європою.
Цікаво, що фактично своїм законодавством Україна сама все більше витискує з себе тих, на кого є попит не лише в Україні. А всередині лишається те, що лишається. Хто ж буде економічне зростання й покращення забезпечувати?
І не про це теж допис.
Тепер просто навіть немає з чим до України їздити.
Ну й гаразд. В Росії мені теж ні за що чіплятися. Тож будемо шукати шляхів рухатися далі. Це цікаво. Подивимось, де коли буду. Може й назад заверне, але то вже як вийде.
alexbard: (Default)
Коли вилітав з Єкатеринбургу, то зателефонував до служби таксі, з якою є угода в моєї фірми. Проте, там одразу відповіли, що вільної машини може не бути. Я попрохав, щоб принаймні повідомили, коли прилечу, на що очікувати. Добре, що одразу попередили, що не гарантують машину.
Тож коли прилетів до Домодєдова, зателефонував - виявилося, що машин немає.
Отримав багаж, вийшов. Мене одразу "прийняли" "бомбіли". Пішов до стійки замовлення таксі. Там теж сказали, що вільних машин немає.
На мене одразу накинулися місцеві "бомбіли" з пропозиціями своїх послуг: "Паєхалі, в очєрєді стаять нє будєшь, бистро давєзьом".
Я їх теж неввічливо проігнорував. Навздогін почув вигуки "О! Нємой пашол" у супроводі традиційних висловів російською мовою, коли хтось висловлює своє глибоке обурення :).
От цікаво, як вони сподіваються отримати нормальних клієнтів, коли в них таке ставлення до споживача? До того ж всюди по аеропорті розвішані плакати з закликами не користуватися послугами "приватних таксистів".
Вийшов з аеропорту, пішов, сів до Аероекспресу. Вже з потягу замовив таксі від Павелецького вокзалу. Звідти вже машини були в наявності.
Коли зустрівся з таксистом біля вокзалу - ми трохи розминулися, то спитав його про "пробки", через які не було машин в Домодєдово. Він сказав, що щойно приїхав з Домодєдово, а там зараз просто немає машин. Ну а дівчата-диспетчери мають щось пояснити, щоб не викликати обурення. Проте як на мене пояснення, що немає вільних машин - цілком нормальне.
Доїхали за годину додому. Одинадцята ночі - а в Москві в п'ятницю ще не всюди пробки розсосалися. Особливо на виїзді з міста. Шалене місто. Й шалений день - п'ятниця.
До речі, вартість поїздки на таксі для моєї компанії складе близько 900 рублів, що зважаючи на загальну відстань, яку доводиться проїхати - більше 30 км - цілком нормальна ціна.
Тож не таке вже дороге московське таксі, якщо користуватися послугами нормальних перевізників. Одна проблема, знайти таких буває важкувати.
А "бомбіл" треба виживати з ринку як клас. Простим способом: голосувати грошима. Тобто принципово не користуватися їхніми послугами. Зараз на вокзалах і в аеропортах часто можна зустріти об'яви з рекламою служб таксі або навіть диспетчерські стійки. Досвід показує, що там навіть за найневідповідальніших перевізників ризик набагато менший, ніж з "бомбілами".
Хоча, з іншого боку, мені прикро спостерігати, що в Росії майже немає малого бізнесу. І ставлення до "ІП" - як за радянських часів до спекулянтів. Хоча багато хто, працюючи десь, і має зареєстроване на себе "ІП" з якимось невеличким обертом. Отака амбівалентність :).
Проте, з таксі я поки що не спостерігаю нормальних дрібних приватних перевізників. І це погано насправді. Навіть не зважаючи на те, що я в цьому дописі сам закликаю "знищити" саме приватних перевізників. Але тут саме та сфера, де має бути державне регулювання. Хоча, нажаль, тут теж, якщо держава кудись втручається - то краще б вона цього не робила :).
alexbard: (Default)
До Челябінська зважаючи на різницю в часі дістався вже вночі. Вийшов до зали аеропорту - й одразу потрапив до обійм місцевих таксистів, які почали пропонувати свої послуги. Я їх неввічливо проігнорував, оскільки пам'ятаю свій негативний досвід в Омську. Дочекався багажу, підійшов до стійки виклику таксі, замовив... і мені дістався один з тих, що так налетіли на прибулих.
Він пожартував, що все одно до нього повернувся. Потім спитав, чому так неввічливо з таксистами поводжуся. Я йому пояснив, що вже кілька разів було, що наривався на надмірні ціни, тому принципово намагаюся уникати таксистів, що стоять на виході й щось пропонують. Краще вже через диспетчера замовити, навіть якщо це буду все одно дорого, принаймні з бугалтерією простіше розмовляти й звітувати, бо тоді в них до мене претензій немає.
Він теж поскаржився, що кілька таких "бомбіл" і серед їхньої братії є, тому й іншим через таких дістається.
Врешті довіз, я розплатився. Квитанцію мені видала ще диспетчерка.
Коли їхали - дивився навкруги. Місто справило важке враження. Дуже нагадало Запоріжжя. Особливо коли повз металургійний комбінат проїжджали і я відчув знайомі запахи. Спитав таксиста, які є ще підприємства окрім металургійного заводу. Їх тут виявилося багато.
Поселився в готелі. Готель за словами таксиста - один з гарних готелів у місті. Парк-Сіті. В принципі звичайні чотири зірки. Що здивувало - так це розмір кімнат.
Я вже давно звик до невеликих готельних кімнат. А оскільки зазвичай їжджу у справах, то найважливіше, щоб в готелі було ліжко з гарним матрасом, щоб нормально спати можна було, душ, стіл для роботи, стілець і зручно розташовані розетки. Тому такі великі номери, як були тут - відверто вразили. Якось на мій погляд здалися просто непотрібною розкішшю. Ще й дівчина від партнерів, яка бронювала номер, чомусь забронювала на мене... два номери на одну добу, а не один на дві. Сувора дівчина :).
Тому наступного дня перед семінаром довелося перебратися до іншого номеру, дорожчого й... ще більшого. З величезною ванною кімнатою, яка б сама по собі могла потягнути на цілий невеличкий готельний номер, та з величезною ванною, більше схожою на басейн. Я звик до своєї ванної, яку встановив вдома у Харкові під час ремонту - вона вже мені здавалася майже басейном - діти просто в ній плавали. А тут - моя домашня здалася маленькою.
Отже, я так і не зрозумів, навіщо мені такий великий номер. Проте, ціна цілком прийнятна для моєї фірми, тому й таке піде.
Семінар пройшов на диво жваво. Незважаючи на те, що реєстрацій було набагато менше, ніж хотілося, людей врешті прийшло майже стільки, скільки й у Санкт-Петербурзі. Слухачі реагували, задавали питання, а значить, таки слухали.
Хоча й міг би зробити краще.
Але це дивно. Завжди можна зробити краще. Але чомусь ті семінари, або роботу, які для себе оцінюєш як саме те, що й хотів зробити - часто не сприймаються іншими. І навпаки, те, що вважаєш за "стратку" - чомусь відзначають як щось надзвичайне. Прямо як у моєї дружини з приготуванням їжі: коли вона каже, що в неї щось не вийшло - то можна очікувати, що це буде дуже смачним :).
Ввечері директор компанії-дистриб'ютора провів прогулятися по Челябінську. Цікаво, що саме місто справило дуже гнітюче враження. Я б навіть сказав, що воно мене прибило так само, як колись Запоріжжя прибило <lj user="wlodek">а. Але люди приймали мене дуже приязно. І під час зустрічей наступного дня не помітив я чогось незвичайного. Тобто насправді так і не зрозумів, звідки пішло це інтернетрівське "Чєлябінскіє мужикі настолько сурови...". Не бачив тих суворих мужиків.
Ті, з ким спілкувався, дуже завзято розповідали про навколишню природу, про Уральські гори й гарні місця, де можна відпочити. При цьому самі ж казали, що в місті жити важко, бо кількість важкої промисловості дається взнаки.
Коли спитав, а чому й звідки пішло те гасло про "челябінських мужиків" - лише сумно посміхнулися, й сказали, що це прилипло тепер і від цієї сумнівної слави вже не здихатися. А розкрутила все це "Наша Раша". Воно може й смішно, але самим челябінцям не до сміху. Бо створює спотворений імідж.
Отаке знайомство з Челябінськом. Щодо роботи - там є де й над чим працювати. Тому думаю, що буду ще в цьому місті.
Може влітку вдасться виїхати з "суворими челябінськими мужиками" на їхні нахвалені озера :).
alexbard: (Default)
Хоча я вже й бував тут, але якось по-іншому. З обмеженими фінансами, більш залежний. Частково з незрозумілою метою.
Зараз хоча й теж було обмаль часу й не було вже сил після семінару ані на екскурсії, ані на щось інше - все одно якісь враження отримав.
Місто все ж таки сподобалося. Можна казати про якийсь особливий дух міста. Може в мене вже розвинулася трохи емпатія, але я якось складаю особисте враження по тим почуттям, які в мене виникають. А виникають вони з якихось незрозумілих причин, незважаючи на погоду, але дуже залежать від того, які стосунки я спостерігаю між людьми. А також через купу дрібниць, які підсвідомо відзначуєш, але не завжди одразу помічаєш.
Санкт-Петербург - все одно чомусь складає враження європейського міста. Навіть попри радянські назви, попри суто російські способи вирішення питань.
Цього разу, коли після семінару я вийшов прогулятися кількома кварталами навколо готелю - дійшов до Фонтанки, пройшовся нею, повернувся, чомусь до голови запала думка, що цар Петро I, коли закладав місто, говорячи сучасною мовою, запустив шалений, божевільний проект, що мав би наблизити Московське царство до Європи і врешті вивести його туди. Одним він знехтував. Або може просто не розумів своїм московитським розумом. В Європі просто інші суспільні стосунки. А Петро I намагався насильницьким чином намагався, щоб всі робили "як в Європі", але при цьому не змінивши суті самої держави. А суть та - Ординська.
Проте, проект частково вийшов. Йому вдалося створити одне таке місто, яке виглядає дуже по-європейськи.
До речі, чомусь і з людьми приємніше спілкуватися було. Вони якісь м'якші.
Що вразило на вулицях (йшов Московським проспектом, потім завернув біля Технологічного інституту на вулицю 1-у Красноармійську, потім біля собору повернув дійшов до Фонтанки, знову до Московського проспекту й назад) - так це кількість різних ресторанчиків, кафешек, їдалень. Таке враження, наче не в Росії. Бо одна з відмінностей, яка мені тут в очи кинулася - це нестача нормальних недорогих закладів харчування. Звик уже в Україні, що завжди можна знайти де недорого поїсти.
До речі, в цьому сенсі Санкт-Петербург теж приємно вразив. Хотів знайти якусь просту їдальню, щоб повечеряти, бо був сам ну й... чесно кажучи по наявності таких закладів теж складаю своє враження про місто. Тож знайшов їдальню буквально через дорогу. Вийшло недорого доволі пристойно поїсти. Мені в Москві навіть в найгірших ґенделиках не вдавалося поїсти менше ніж на 350 рублів. А тут на 200 рублів поїв :).
Потім наступного дня була одна зустріч. Я трохи зніяковів від того, з якою "великою людиною" довелося зустрітися. "Великою" в сенсі своєї сфери діяльності :). Зустріч пройшла доволі позитивно. Треба далі працювати.
Отакі враження від міста.
Потім був переліт до Челябінська. Але про це далі.
alexbard: (Default)
Минулого тижня був у Казані. На виставці. Тема - нафта й газ. Треба було засвітитися.
Місто справило приємне враження не дивлячись на те, що у підготовці до Універсіади наступного року все місто перерите. Згадав наші муки через підготовку до кубку Євро.
Власне кажучи, деякі центральні райони - відверто як після бомбардування. Асфальту немає зовсім. Комунікації оновлюють. Воронки й канави. Везли мене й колежанку на джипі, біля Міністерства економіки - повернули назад, бо далі можна було їхати лише на танку. Знаково!
Але якось доволі позитивно все це сприймається. І саме місто справило позитивне враження. Ціни нижчі від московських та й може від тих, що я по Росії зустрічав. Натомість по свідченням місцевих колег (дистриб'юторів), зарплатні доволі пристойні. Хоча й не дуже високі. Відповідають середньостатистичним показникам.
Як сказав директор фірми, яка власне й виставляла нашу продукцію на виставці, тут свої олігархи, така собі держава в державі, тож воно якось іде й відрізняється від решти Росії.
Теж згадав москалів. Тут їх теж не люблять.
Тут же ж почув про Крим: "Мы в прошлом году ездили туда отдыхать, так попытались распросить дорогу в Симферополе, нам не ответили. В маршрутке пытались узнать, где нам выходить, нам тоже не ответили. Это потому что мы по-украински разговаривать не умеем? Одна женщина нам помогла, у водителя маршрутки на ломаном украинском спросила, он ей ответил, она тогда нам объяснила".
Я ледь не зареготав, коли це почув. Пояснив, що Крим це шалено українофобський регіон і скоріше там можна нарватися на неприємності, якщо будеш українською звертатися до когось. А щодо того, що їм не відповіли - сказав, що банальне хамство, якого всюди вистачає. Запросив до Львова. Ну і до свого Харкова :).

Була можливість побавитися з тепловізором. Тож деякі цікаві об'єкти навіть запанорамив. Заодно відпрацьовую складання панорам з тепловізійних зображень. Hugin просто тішить. Навіть не очікував, що настільки гарно такі відносно складні для склеювання об'єкти обробить.

Тож ось що вийшло

Kul-Sharif

Мечеть Кул-Шаріф. Свого часу більшовики її зруйнували, зараз її начебто відбудували в казанському кремлі знову. Але місцеві все одно вважають новобудовою. Але мечеть дуже ефектна.
Дивитися далі... )
Вибачаюся наперед, що картинки не оптимізував, але вже не до того було :).
alexbard: (Default)
Щойно розплачувався за готельний номер у Мінську.
Один мільйон дев'ятьсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті білоруських рублів.
І на касі на підставці для грошей, як насмішка, реклама системи Віза:
"Откройте карту Visa и вы получите шанс выиграть 250000 беларусских рублей!"

November 2015

S M T W T F S
123456 7
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 09:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios